Історія Балабинської гімназії Престиж з XIX по XXI ст

План.

Вступ.

2. Від церковно – приходської до земської.

Перша школа в селі Петрово - Строганово, теперішнє Балабино, з’явилась після реформи 1861 року. Після скасування кріпосного права будинок, у якому жив колись управляючий села, був переданий під школу і квартиру учителю.Збереглося у пам’яті селян ім’я священнослужителя, що працював вчителем приходьської школи. Піп Доценко був суворий і вимогливий до учнів.У церковно-приходській школі з самого початку навчались діти заможних жителів селища, та пізніше кількість таких дітей почне зростати. Навчання в церковно-приходській школі тривало два роки, бо школа була двокласною.Крім неї, на прохання жителів села, земством у 1901-1902 роках була побудована чотирикласна земська школа. До школи приймались діти селян, батьки яких могли заплатити за навчання. Разом з тим продовжувала діяти більш дешева церковно-приходська школа.Про земську школу в селі Петрово - Строганово ми знаходимо відомості в архівних матеріалах відомого Запорізького дослідникаА.І. Карагодіна. В його книзі «История Запорожского края в документах и материалах 1770-1917 г » : пишеться «Становились учителями выпускники некоторых школ с более-менее поставленным обучением. Известно, что в Петрово-Строгановской школе готовили таких учителей. Школа в Петрово-Строганово по существу являлась не школой первоначального обучения, а чем-то вроде учительской семинарии для подготовки учителей в школы грамотности».

3. Розвиток коди в 20-40-х роках ХХ століття.

Під час буремних років революції та громадянської війни сільську школу закрили через бідність і нестачу фінансування.Відновила свою діяльність школа в 1923 році. Тут працювали Барабаш Варвара Дмитрівна – директор, Жданович Андрій Никанорович та Черкасов Володимир Олексійович - вчителі.В цьому ж році з ініціативи Балабино - Петровської волосної ради ( з середини 19 ст. Петрово – Строганово було волосним центром) на конференції жінок було прийнято рішення про організацію у приміщенні колишньої церковно-приходської школи дитячого будинку, де були розміщенні діти-сироти (25 чоловік) та напівсироти.Отже, у приміщенні колишньої земської школи було розміщено чотирирічну школу, а в приміщенні церковно-приходської школи – дитячий будинок, який проіснував тільки до кінця 1924 року. Сільська рада розглянула питання про неможливість подальшого утримання дитячого будинку і прийняла рішення про передачу дітей у міський дитячий будинок, а його приміщення було передане школі.У грудні 1924 року при школі було створене товариство «Геть неписемність!», куди входили 3 вчителі та грамотні активісти села, які здійснювали ліквідацію неписемності.За даними 1925 року у селищі проживало 2076 громадян. 1631 були писемними, 445 - неписемними, з яких 249 - діти, 139 - малописемні дорослі, 57 - неписемні дорослі, з яких 38 навчались у лікнепі.Про 1925 рік відомо, що в школі навчалось 164 дитини та що вона знаходилася у задовільному стані. З 1927 року школа з чотирьохкласної перетворюється у семикласну і охоплює 169 дітей, має 4 гуртки, які відвідувало 69 дітей. Школа на 59 % була забезпечена паливом.До війни директором працював Рубан Василь Миколайович ( з 1937 по 1941 рік). Олексієнко Василь Данилович з 1931 по 1941 року працював вчителем музики. Під час війни вони пішли добровольцями на фронт і загинули.Під час німецької окупації школу було закрито і діти залишились без освіти. У роки війни учні Балабинської семирічки створили підпільну групу «За Радянську Україну», що боролася проти німецьких окупантів: інформувала через листівки жителів села про положення на фронті, пустила під укіс 3 ешелони. Організувала цю групу Майя Самчика. Членами групи були Говорун Володимир, Швець Іван, Рибальченко Анатолій, Колядко Василь, Самсика Анатолій.

4. Відродження школи в повоєнний період.

Від семирічки до десятирічкиВідновлення роботи школи почалося ще в 1944 році. Дорослі і діти разом з вчителями відбудовували приміщення школи власними силами, а коштами допомагав радгосп « 90 Уральського полку ».Семирічною школа була до 1956 року з перервою на час Великої Вітчизняної війни з 1941 по 1944. Цікавим було життя учнів у 50 - 60-х роках . Про цей період збереглося багато спогадів, серед них і спогади випускниці 1968 року Михайленко Людмили Анатоліївни.

Спогади Михайленко Людмили Анатоліївни

«1-й клас. Новенький корпус нашої школи не мав столової. Діти брали з собою бутерброди з хліба і варення; виноград, яблука які всі разом їли на перерві.6 – 10 класи – навчались в другу зміну з 13години. У старших класах ми дуже пізно поверталися додому.Я в числі перших стала піонеркою та комсомолкою. Була ланковою, головою ради загону, головою ради дружини, старостою класу, членом комітету комсомолу.У школі був «культ» спорту. Я була членом збірної школи з волейболу, баскетболу, легкої атлетики та настільного тенісу. Всі дівчата нашої школи були закохані у вчителя фізкультури Валерія Олександровича.Були постійними спортивні баталії зі збірною Кушугумської школи, яка мала новий спортзал і ми взимку їздили до них на змагання. Влітку вони приїздили до нас на літню площадку.Приймала участь у обласних змаганнях з настільного тенісу, також брала участь у вело – гонках по о. Хортиця.Дуже поширеним заходом в наш час був загальний збір загонів. Обов’язковим ритуалом було шикування, по лакам та здавання рапорту. Всі учні були одягнені в форму, на грудях майорів червоний галстук.Кожен загін мав пришкільну ділянку, де вирощував овочі та фрукти. З часом при школі організували маленьку їдальню – буфет, біля якої підчас перерви були величезні черги за пиріжками з картоплею чи горохом, які продавали по 5 коп.А в 1961 році зі зміною грошей учні на уроках розглядали нові копійки, порівнювали старі та нові. Переводили ціни: 10 коп. старих це 1 коп. нових. Серед учнів поширився вислів: «1 коп. рубель береже», на вустах завжди були слова Хрущов та хрущовщина.Кожен клас мав політінформатора, кожен піонер обов’язково виписував «Зірку», а комсомолець – «Комсомольську Правду». Члени шкільного комітету комсомолу планували виховну роботу з невстигаючими учнями, порушниками поведінки в школі та за її межами: в Будинку культури, на вулицях.Наш класний керівник Васьньова Любов Іванівна вчителька географії, була лектором- міжнародником. Дуже часто наша агітаційна бригада ходила та їздила з нею на виступи. З ранку перед заняттями ми ходили на ферму, там Любов Іванівна розвішує свої географічні карти, схеми, розповідала про події в світі, возвеличувала нашу державу. А потім ми декламували, співали, танцювали, розповідали гуморески. Возила нас Любов Іванівна на екскурсії до Дніпрогесу, заводів «Запоріжсталь», «Комунар», до театри. Відвідали ми з вчителькою Каховку та Дніпропетровськ, ходили в походи, подорожували по Дніпру.Керівником хору був Коріньок Володимир Пилипович. З ним ми співали улюблені пісні: «Голубая тайга», «Костер на снегу», «Таежный вальс» та інші. Наш хор налічував 120 учнів, ми виступали в селищному будинку культури, приймали участь в районних, обласних оглядах художньої самодіяльності, де займали призові місця. На той час серед молоді були популярні пісні Володимира Висоцького, які засуджувалися партійним керівництвом. Але його пісні слухали на магнітофонних записах, співали під гітару мріючи про далекі подорожі, дружбу, гори та море.При школі працював танцювальний гурток, члени якого приймали участь в святкових концертах присвячених визначним датам. 9 травня – день Перемоги; 7 – 8 листопада Жовтнева революція 5 грудня - День Конституції Новорічні свята Вечори зустрічі випускниківТематичні вечори. Школа не мала актового залу тому всі свята відбувалися в шкільному коридорі. Під час літньої практики учні допомагали працівникам радгоспу збирати врожай овочів, фруктів, боротися з бур'янами. Традиційно 19 травня в День піонерії розпалювалися піонерські вогнища, організовувались походи в плавні, де купалися, каталися на човнах по річці. Учнівськими комітетами організовувалась шевська допомога невстигаючим та молодшим школярам. Завдяки вчителю німецької мови та малювання Свінцицькому Медарту Октавіановичу я навчилася мистецтву створення стінгазет, оформленню стін, малюванню. Пам’ятаю, як разом з малечею виготовляли макети на виставку. Пам’ятаю Пономаренко Ольгу Іванівну, жінку директора школи, вчителя праці, яка навчила нас шити на швейних машинках. Кисіль Яків Якович дав нам цікаві та міцні знання з фізики. До цього часу у гімназії збереглись прилади виготовлені 40 років тому учнями разом з Яковом Яковичем. Кисіль Раїса Василівна вчитель математики дала ґрунтовні знання, якими я користуюся через протягом багатьох років. Згадується і Пелих Антоніна Яківна – наша перша вчителька, яка прищепила нам любов до школи, інтелектуальної праці та навчання.»

5. Ура!!! Нове приміщення.

Школа завжди була осередком культури та дозвілля, а не тільки навчання. У 1975 році нове приміщення школи відкрило свої двері для учнів селища Балабине. Влітку, напередодні відкриття школи, діти та батьки активно допомагали вчителям та будівельникам впорядковувати територію школи.

Зі спогадів вчительки Пелих Антоніни Яківни.

«Зайшли першого вересня в світлі, просторі класи, в необжиту школу. Довелось самим, з допомогою батьків обладнувати класи. Купили штори на вікна, принесли з дому квіти. В коридорі, де молодші класи навчаються, повісили картини. Знайшовся батько – художник. Він намалював велику картину, що закривала входи до туалетів, а на стіні і в проміжках між вікнами - ілюстрації до казок, вийшов казковий коридор для молодших класів. Потроху були обладнані класи, з старої школи забрали все, що було придатне для навчання: портрети, картини, таблиці, стенди. Часто проводилися цікаві свята. Особливо запам’ятався дітям «Парад жовтенятських військ», який виховував почуття патріотизму. Кожен клас вибирав собі рід війська: морські, піхотні, санітарні та інші. Наш клас був моряками, батьки виготовляли матроські комірці та «безкозирки». Всі загони проходили під марш та власну пісню. Це було дуже цікаво». Багато корисних справ проводилося в стінах нашої школи. Вона жила повним та насиченим життям: вчила, виховувала, привчала до праці не одне покоління дітей. Навесні та восени учні допомагали підшефному радгоспу «Кушугумський», а влітку перебували в таборі праці та відпочинку. Школа завжди була чисто прибрана, а учні доглядали за територією, шкільними ділянками та квітниками, а також за пам’ятниками на території села Балабине та за його межами, за Братською могилою. У 70-х - 80-х роках традиційними були такі свята: - Парад жовтенятських військ; - Піонерські лінійки; - Збори піонерських загонів. - Мітинги, Першотравневий та Жовтневий паради. - Свята першого та останнього дзвоників. - Вечір зустрічі з випускниками. - День піонерії, «Зірниця», туристичний зліт. - День народження Леніна. У 70- х роках значну роботу по збиранню інформації про історію села Балабине проводила вчителька історії Різніченко Поліна Іванівна. В цей період школа працювала в 2 зміни бо прийняла до своїх стін близько тисячі школярів. При школі протягом всього дня працювали групи продовженого дня. Велика увага приділялась комуністичному вихованню молоді, тому у завучів, організаторів було багато роботи. Довгий час завучем, організатором та головою партійної організації школи була Новікова Раїса Семенівна. Учні школи писали «Літопис дружини ім. Івана Земнухова». При школі працювали різноманітні гуртки. Одним з найулюбленіших був поетичний гурток « Слово», яким керував Ковтун Андрій Олексійович. Учні 5-11 класів відвідували цей гурток, писали вірші, створювали літературні газети, альманахи, наприклад «Поезія». Крім того друкувалися роботи дітей в районній газеті « Червоний промінь» Дуже цікавив учнів гурток « Юний художник», яким керував Свінцицький Медарт Октавіанович. При школі вели свою діяльність хоровий гурток, вокальна група під керівництвом Корінька Володимира Пилиповича. Наш хор у 80-х роках традиційно виходив переможцем в районних змаганнях. Дуже цікавою була робота з виготовлення та демонстрації сатиричного журналу, над яким працювали діти разом з Ковтуном А.О., Свінцицьким М.О., Коріньком В.П. Редакторами були учні Кошелев, Маказан, Курятенко та Василега. Такі демонстрації перетворювались на цікаве видовище, на яке збирався повний актовий зал учнів та вчителів. Учні малювали сатиричні шаржі на порушників дисципліни і ці малюнки демонструвались через діапроектор. У школі діяв Клуб інтернаціональної дружби під керівництвом Тупіциної Ніни Трохимівни. Регулярно проводилися зібрання клубу, члени організації випускали газету, проводили зустрічі з студентами – іноземцями, що вчилися в Машинобудівному інституті, переписувалися з дітьми соціалістичних країн. Традиційними були шкільні та районні спортивні свята «Зірниця», «Туристичні зльоти», де учні нашої школи під керівництвом Зінченка І.Б. завжди займали призові місця. Вчителі Балабинської школи організовували походи до Баранової балки, до затоки Дніпра, по узбережжю Каховського водосховища. Вчителі теж брали активну участь у спортивних змаганнях. А в шкільних майстернях кипіла робота. Дуже приваблювали дівчаток уроки обслуговуючої праці. Учениці по закінченню школи отримували посвідчення швачки- мотористки, а хлопці - права водія. Кожного року наприкінці травня проводилися великі виставки швейних виробів, виготовлених руками учениць. Це була феєрія «Виставка модного одягу». Проводилися навіть модельні виступи, свої вироби дівчатка одягали та демонстрували. Організатором такого дійства була Зеленіна Галина Григорівна. Велика кількість учнів відвідували фотогурток під керівництвом вчителя фізики Глотки Миколи Михайловича. Він своїми руками створив у школі радіоцентр, а також обладнав кабінет фізики. А подвір’я нової школи буяло квітами завдяки гуртку «Юний біолог», яким керувала Василега Неля Павлівна. Вчитель математики Нестерчук Валентина Дем’янівна вчила дівчаток вишиванню та в’язанню. Саме на заняттях цього гуртка вона перетворювалася з вимогливої, суворої вчительки на теплого, уважного вчителя – друга. А хлопці тим часом, поки дівчата були зайняті вишиванням та в’язанням, залюбки відвідували гурток «Умілі руки», яким керував Слободян Микола Петрович. Він навчав різьбленню по дереву, художній аплікації з соломки, випалюванню малюнків по дереву. У 80-х роках незабутнє враження залишили в пам’яті учнів яскраві вечори, які організовувалися самими учнями під керівництвом Юськіва Ігоря Миколайовича. Також у 80-ті роки учні Балабинської школи вивчали історію рідного краю за етнографічними джерелами. Під керівництвом Кінькової Людмили Петрівни збирали етнографічні та побутові матеріали для створення шкільного музею побутової культури села Балабине. Спогади вчителя зарубіжної літератури Танигіної Світлани Григорівни про життя в Балабинській школі в 80-х роках. «Спливають роки, залишаючи за собою молодість, мрії, сподівання. Вперше в Балабинській школі я побувала студенткою-практиканткою, а вже з 1984 року стала постійно працювати в школі. Як школярка, боялася зустрічі зі своїми майбутніми колегами. Але зразу сподобався педагогічний колектив, адже тут працювали аси своєї справи: Новікова Раіса Семенівна, Савельєва Віра Іванівна, Іваненко Тамара Петрівна, Левченко Любов Василівна та інші. І зовсім не відчувалося, хто молодий, а хто вже мав дійсно багатий життєвий досвід. Переконала, що в такій згуртованості колективу в ці часи була неабияка заслуга директора Івашини В.С. 20 років я пропрацювала з ним. Кажуть, коли в родині все гаразд, роки спливають швидко і непомітно. Так і тут: молодь набиралася мудрості, а натхненником був саме він – наш Сергійович, як його стали називати потім. Його демократичний стиль керування, його споглядання за твоєю роботою, його вміння вгледіти в тобі паростки чогось нового, допомогли і мені стати таким вчителем, яким я хотіла бути. Віктор Сергійович не залишався на одному місці, завжди йшов уперед. Це при ньому педколектив Балабинської школи був співучим (згадати тільки пісні у виконанні Новікової Р.С. та Козиряцької В.М.), спортивним. Вимагав свого час – з’являються кабінет народознавства, потім кабінет інформатики. Він завжди захищав вчителя , був завжди спокійним, врівноваженим. Тільки в Балабинській школі він був директором 35 років, а загалом його директорський стаж – 50 років.» В 2000 роках при школі була відкрита кімната бойової слави. Організаторами її створення стали вчителі історії та правознавства Синецька Н.А. та Козиряцька В.М. Разом з учнями , вони збирали матеріали про жителів які воювали під час Великої Вітчизняної війни. Оформляла стенди Губрієнко Юлія.Зараз у гімназії традицією стало відвідування кімнати бойової слави .

6. Реорганізація в гімназію.

Та школа не стоїть на місті, вона розвивається, йде вперед, удосконалюється. З 2007 року школа змінила статус – стала гімназією. Вчителі підвищують свій професійний рівень, впроваджують нові технології, самостійно розробляють нові методи навчання, друкують свої матеріали у фахових виданнях.(Пересунько Т.М. Танигіна С.Г., Кінькова Л.П.) У 2006 та 2007 році учні нашої школи почали працювати в МАНі та займати призові місця. Так у 2006 році наші учні Петренко Ольга та Касьяненко Марія посіли ІІІ місця в обласному етапі МАНу. На зміну дівчаткам в 2007 році прийшли Пелих Юля та Шнуров Дмитро, які теж посіли призові ІІІ місця за проведені наукові дослідження. Досліджувалась вчителями та учнями історія села Балабине, вчительці історії Синецькій Н.А. допомагали Пелих Юлія та Петренко Ольга. В 2006-2007 році учень нашої школи Кулик Євген став призером на республіканській олімпіаді з географії. Готувала учня до олімпіади вчитель географії Мальцева Л.Д. З кожним роком все більше учнів нашої школи беруть участь у різноманітних конкурсах. Наприклад «Конкурс знавців української мови ім.. Петра Яцика », «Колосок », «Левенятко» та «Кенгуру». У 2007 році призером обласного конкурсу «Патріотами не народжуються, патріотами стають» став вихованець вчителя української мови та літератури Пересунько Т. М. Красносельський Володимир. Тетяна Миколаївна підтримує і розвиває творчість дітей на уроках та заняттях з спецкурсу журналістики. Результатом творчої співпраці стала збірочка поезій «Візьму перо і спробую…», яка випущена коштом гімназії у червні 2008 року. З 2007 - го року, в інтернеті, завдяки старанням вчителя інформатики Чупрікова Івана Васильовича та учня 10-Б класу Орловського Миколи з`явився сайт Балабинської гімназії “Престиж”

7. Вчительські династії Балабинської гімназії «Престиж»

Балабинська гімназія завжди славилась своїми вчителями. Серед яких було багато вчительських династій. В 50- 60-х роках працювали Келеберденко Валентин Маркович та Ліда Мусіївна, Понамеренко Іван Васильович та Ольга Іванівна, Різніченко Дмитро Іванович та Поліна Іванівна, Суханюк Олексій Павлович та Віра Петрівна. В 70-х роках – Кісіль Яків Якович та Раїса Василівна, Згурські Тамара Василівна та Іван Володимирович, Ковтун Андрій Олексійович та Іваненко Тамара Петрівна. Сьогодні в школі працюють династії: Новикової - Чупрікових, Бабельчук- Шумна - Ларіонова, Біленко - Мартиненко, Нестерчук - Губрієнко, Левченко – Сторчак. Біленко Лариса Станіславівна (мати). Вчитель початкових класів. В Балабинській школі працює з 1983 року. Спеціаліст вищої категорії, має педагогічне звання – старший вчитель. Творчий, відповідальний, вимогливий педагог. Любить і поважає дітей, користується повагою колег, батьків та учнів. Мартиненко Аліна Василівна (донька). Випускниця Балабинської школи 2001 року. Молодий спеціаліст, працює в гімназії дз 2007 року. Від мами успадкувала відповідальність та любов до дітей. Левченко Любов Василівна (мати). Майже 40 років разом з учнями Балабинської школи ділила дитячі радості і біди. Почала працювати вчителем початкових класів. З випускниками 1976 року пройшла пліч-о-пліч з першого по десятий клас. Багато жителів селища люблять і шанують її як вчителя, як людину. Сторчак Лариса Вікторівна (донька). Випускник Балабинської школи 1981 року. В школі працює з 1984 року. Серйозний, самовідданий вчитель. Від мами успадкувала любов до дітей та терплячість до їхніх витівок. Користується повагою колег та батьків. Нестерчук Валентина Дем’янівна (мати). Вчитель математики Балабинської школи з 1965 по 2004 роки. Вчитель, що постійно навчав не тільки математиці, а і людяності. Вимоглива, справедлива «Дем’яша». Її учні знають математику і навіть зараз можуть допомогти своїм дітям та внукам виконувати домашні завдання з математики Губрієно Ірина Павлівна (донька). Працює в Балабинській школі з 2000 року. Вчитель вищої категорії. Успадкувала від мами любов до математики і дітей. Тому і працює вчителем уже 26 років. Новикова Раїса Сименівна (мати). Вчитель російської мови та літератури. Майже 40 років невтомної, кропіткої праці віддала Балабинській школі. Учні пам’ятають не тільки її уроки, а і пісні проспівані нею. Вона невтомний учасник художньої самодіяльності. Її своєрідною візитівкою стали пісні: «Семёновна, Семёновна, а ну давай пляши» та «Деревенька моя». Навіть зараз, в поважному віці, вона з задоволенням співає в хорі ветеранів Чупріков Іван Васильович (син). Вчитель вищої категорії, викладає інформатику. Випускник Балабинської школи 1980 року. Працює в Балабинській школі з 1984 року. Вчитель – новатор, один із перших освоює інноваційні технології. Людина творча і незамінна в гімназії, хоч і говорять, що незамінних людей не має, але Іван Васильович – саме такий. Чарівник, маг і підкорювач комп’ютерів. Не один випускник Балабинської школи вдячний Івану Васильовичу за те, що він з комп’ютером на «ти». Успадкував від Раїси Семенівни не тільки професію вчителя, а і дар співати. Чупріков Максим Іванович (внук, син).Випускник Балабинської школи 2002 року. Працює з 20007 року в Балабинській гімназії «Престиж». Успадкував від бабусі та батька бажання навчати дітей та захоплення комп’ютером. У його професійній кар’єрі все ще попереду. Бабельчук Ніна Петрівна випускниця Балабинської школи 1968 року, після закінчення вузу працює вчителем математики та понад 10 років обіймає посаду заступника директора школи. Її донька Віталіна Миколаївна працює вчителем початкових класів, а Аліна Миколаївна – вчитель обслуговуючої праці та талановитий модельєр, Їх об’єднує любов до дітей та прагнення творити.

8. Родина славна своїми дітьми, а школа - випускниками.

Стіни нашої школи бачили не одну тисячу випускників. Більшість з них обрали в житті робітничі професії і стали добрими: теслями, зварювальниками, штукатурами, слюсарями, водіями. Хтось обрав собі професії в галузі освіти, медицини, культури, обслуговування населення. Про декого з цих людей ми хочемо розповісти, про те як склалась їхня життєва доля, ким вони стали. Ємельянов Юрій Миколайович – починав свою трудову кар’єру на заводі, а потім став головою селищної ради, нагороджений медаллю «За працю і звитягу» . Він і зараз постійно піклується про нашу школу, допомагає і підтримує всі починання. Він наш єдиний спонсор. Кабанець Віктор Григорович – випускник 1968 року закінчив Харківський юридичний університет. Зараз працює одним із заступників генерального прокурора України, начальник міжнародно-правового департаменту. Василега Микола Денисович – хімік, лексикограф, енциклопедист, публіцист. Пелих Юрій Георгійович – очолює Комунарівську райдержадміністрацію міста Запоріжжя. Тісногуз Вікторія Василівна – закінчила в 1985 році нашу школу, отримала юридичну освіту, працює заступником керівника одного з департаментів Юстиції України. Коріньок Віктор Васильович – випускник 1984 року член Національного Союзу художників України. Свої першим наставником вважає Свінцицького Медарта Октавіановича . Рабушин Віктор Петрович – член Союзу художників, проживає в місті Чернівцях. Кривокрисенко Юрій Олександрович – лікар анастазіолог – реаніматолог. Кривокрисенко (Стадніченко) Ольга Олександрівна – завідувач кафедри українознавства в Запорізькому Національному Університеті, доцент,авторка понад 50 наукових праць. Откаленко Віталій Борисович – закінчив Кіровоградську льотну академію, зараз працює керівником аеродромного центру державного підприємства «Украерорух». Латун Наталія Іванівна – закінчила Харківський інститут мистецтв. Працювала актрисою в театрі ім. Магара, з 2003 року солістка Запорізької державної філармонії. Зубік Наталія – актриса Запорізького театру ім. Магара. Різніченко Юрій Петрович – працює в СДПЧ № 15 пожежником, нагороджений медаллю «За бездоганну службу ІІІ ступеня». Литвин Ірина Іванівна – випускниця 1985 року працює старшим оперуповноваженим відділу кримінальної міліції у справах дітей Запорізького обласного Управління внутрішніх справ. Сосуновский Володимир Сергійович – майстер спорту з боксу, суддя національної категорії, тренер. Має учнів, які досягли звань кандидатів у майстри спорту і майстра спорту. Горохов Олександр Васильович – керівник тролейбусного цеху ЗТТУ. Горохов Олексій Васильович – керівник трамвайного цеху ЗТТУ. Черкун Ольга Сергіївна – майстер спорту міжнародної категорії по тхеквондо, неодноразова чемпіонка України з 1998 – 2007р. Призер Європи 2005, 2006 року. Черкун Олександр Сергійович – майстер спорту міжнародного класу по тхеквондо, чемпіон України 2002, 2004-2007років. Призер Європи 2005року. Вельчева Надія Іванівна – начальник організаційно – виховного відділу Запорізької інженерної академії. Пуга Олексій Олексійович – закінчив з відзнакою Університет цивільного захисту України, зараз працює заступником керівника СДПЧ №15 Комунарівського району.

Життя не стоїть на місці. Наша гімназія змінюється, стає кращою. Педагогічний колектив на чолі з директором Миценко Н. Л. постійно працює над створенням сприятливих умов для навчання, піклується про виховання підростаючого покоління. Наша гімназія – це дружна родина, яка і зараз пише чергову сторінку своєї історії.

• 
  Фотографія 2
  

  Даша Фурдин

  07.11.2017
  

• 
  Вечір зустрічі випускників в Балабинській гімназії
  

  Чуприков Иван Васильевич

  31.01.2011
  

• 
  Вечір зустрічі випускників в Балабинській гімназії
  

  Николай

  29.01.2011